Національна служба посередництва і примирення (далі – НСПП) в межах повноважень, визначених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17 листопада 1998 року № 1258/98, здійснила комплексний аналіз причин виникнення на підприємствах, установах, організаціях колективних трудових спорів та шляхів вирішення розбіжностей між сторонами соціального діалогу упродовж 1999-2010 років та 9 місяців 2011 року.

Метою аналізу НСПП було:

– узагальнення об'єктивних і суб'єктивних причин виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах, в установах та організаціях;

– виявлення основних тенденцій динаміки кількісно-якісних показників вимог найманих працівників у колективних трудових спорах, вирішенню яких сприяла НСПП упродовж 1999-2010 років та 9 місяців 2011 року;

– виявлення та узагальнення основних причин тривалого незадоволення вимог найманих працівників у колективних трудових спорах, які станом на 01.10.2011 року залишились не вирішеними;

– узагальнення досвіду НСПП по вирішенню колективних трудових спорів та здійсненню заходів щодо вирішення правовим шляхом вимог найманих працівників.

У процесі підготовки даного комплексного аналізу вивчено стан соціально-трудових відносин на підприємствах, в установах, організаціях України, де НСПП зареєстровано колективні трудові спори (конфлікти) і проведено аналіз економічних показників, які впливають на стан соціально-трудових відносин у колективах зазначених підприємств.

Висновки та узагальнення комплексного аналізу будувалися на основі:

– безпосереднього вивчення фахівцями відділень НСПП в АР Крим та областях стану соціально-трудових відносин у трудових колективах підприємств, де НСПП зареєстровано колективні трудові спори (конфлікти);

– даних моніторингу Служби щодо стану та динаміки соціально-трудових відносин, кількості колективних трудових спорів та акцій соціального протесту;

– досвіду НСПП вирішення колективних трудових спорів між представниками сторін соціального діалогу;

– співбесід працівників відділень НСПП в АР Крим та областях з представниками центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань профспілок і роботодавців, а також безпосередньо з власниками, профспілками та найманими працівниками підприємств;

– публікацій у засобах масової інформації тощо.

НСПП, її відділення в АР Крим та областях у тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, з об’єднаннями роботодавців, професійними спілками та їх об’єднаннями упродовж усіх років роботи здійснювала заходи щодо вивчення стану соціально-трудових відносин безпосередньо у трудових колективах підприємств, установ та організацій, аналізувала причини ускладнень як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, виявляла характер і динаміку вимог найманих працівників, розробляла рекомендації щодо поліпшення стану соціально-трудових відносин, готувала прогнози можливого погіршення стану соціально-трудових відносин на виробничому, територіальному, галузевому рівнях, працювала над недопущенням виникнення колективних трудових спорів та сприяла вирішенню існуючих колективних трудових спорів.

Пріоритетними у діяльності НСПП, її відділень в АР Крим та областях залишалися питання сприяння вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) на всіх рівнях – національному, галузевому, територіальному та виробничому.

Упродовж 13 років діяльності Служба сприяла вирішенню 1687 колективних трудових спорів та 4216 вимог, висунутих найманими працівниками, профспілками у колективних трудових спорах з питань, визначених статтею 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

За рівнями загальна кількість зареєстрованих НСПП колективних трудових спорів розподілялась таким чином: на національному рівні – 3, на галузевому – 12, на територіальному – 69, на виробничому – 1603.

Серед галузей економіки найбільша кількість колективних трудових спорів була зареєстрована НСПП на підприємствах, в установах, організаціях машинобудування – 299 (17,8%), житлово-комунального господарства – 297 (17,6%), освіти – 219 (13,0%), вугільної галузі – 187 (11,1%), транспорту – 174 (10,3%).

Аналіз засвідчив, що об'єктивними причинами виникнення колективних трудових спорів в трудових колективах підприємств, установ та організацій окремих галузей залишаються:

1) на підприємствах машинобудування:

– відсутність обігових коштів;

– недостатні обсяги держзамовлення та низький рівень завантаженості виробничих потужностей на окремих підприємствах;

– втрата ринків збуту готової продукції та низький попит на окремі види продукції;

– недостатні обсяги інвестицій на модернізацію і перепрофілювання підприємств;

– несвоєчасність розрахунків контрагентів за отриману продукцію;

– недобросовісна конкуренція;

2) на підприємствах житлово-комунального господарства:

– збиткова виробнича діяльність підприємств;

– несвоєчасні та не в повному обсязі розрахунки споживачів за спожиті житлово-комунальні послуги з боку підприємств, установ та організацій і, особливо, населення;

– невідповідність фактичних витрат підприємств ЖКГ діючим тарифам на послуги;

– зростання дебіторської та кредиторської заборгованості;

– несвоєчасне та не в повному обсязі бюджетне фінансування по дотаціях та субвенціях, передбачених чинним законодавством на відшкодування витрат підприємств ЖКГ;

– експлуатація морально і фізично зношеного обладнання та відсутність інвестицій на впровадження енергозберігаючих технологій та технічне переоснащення підприємств;

3) на підприємствах вугільної галузі:

– низька ціна на вугільну продукцію;

– недофінансування із державного бюджету на капітальне будівництво та на часткове покриття витрат вугільних підприємств із собівартості вугільної продукції;

– несвоєчасність розрахунків за відвантажене вугілля, за виконані роботи, надані послуги, оплата яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів;

– недостатність заходів з охорони та безпеки праці, наслідком чого є відносно високий рівень аварійності, травматизму та професійних захворювань;

– зношеність устаткування та відсутність достатньої кількості коштів на відкриття нових лав;

4) на підприємствах міського електротранспорту:

– недостатнє та не в повному обсязі відшкодування із державного бюджету втрат підприємств від перевезення пільгових категорій пасажирів;

‑ зношеність рухомого складу, трамвайних колій, контактної мережі;

‑ невиконання у повному обсязі Закону України "Про міський електричний транспорт" та Державної програми реформування галузі в частині забезпечення підприємств новим рухомим складом;

– невідповідність діючих тарифів на перевезення пасажирів реальним витратам підприємства;

– старіння основних фондів та неможливість власними силами відновити або поповнити рухомий склад;

– підвищення цін на енергоносії та, в окремих випадках, неможливість підприємств вчасно та в повному обсязі розрахуватися за спожиту електроенергію;

– наявність заборгованості із виплати заробітної плати, а на окремих підприємствах – довготривалої невиплати заробітної плати.

До суб’єктивних причин виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) належать:

1) нереагування або несвоєчасне реагування власника або уповноваженого ним органу (представника) на вимоги найманих працівників;

2) ненадання соціально-економічного обґрунтування в разі відмови задовольнити вимоги найманих працівників;

3) небажання власника або уповноваженого ним органу під різними приводами укладати колективний договір або вносити зміни до нього;

4) порушення власником або уповноваженим ним органом (представником) законодавства про працю, колективних договорів та ін.;

5) прагнення сторін колективного трудового спору (конфлікту) використати спір як засіб привернення уваги органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування до ситуації, що склалася на підприємстві, в організації, установі.

Аналіз НСПП показав, що домінуючими і безпосередніми причинами виникнення колективних трудових спорів на підприємствах, в установах, організаціях залишаються:

– значна заборгованість із виплати заробітної плати;

– масові порушення законодавства в частині оплати та охорони праці (недотримання термінів і обсягів виплати поточної заробітної плати; ненарахування і невиплата індексації грошових доходів та компенсації втрати частини заробітної плати через порушення термінів її виплати; порушення законодавчо встановленого мінімального рівня заробітної плати; невідповідність тарифних ставок, посадових окладів рівню, встановленому законодавчими, нормативно-правовими актами, галузевими угодами; невиплата доплат, надбавок за шкідливі і особливо шкідливі умови праці);

– численні порушення соціальних прав і гарантій найманих працівників, у першу чергу з питань оплати праці, у значній кількості підприємств, що призупинили свою діяльність і до яких застосовані процедури ліквідації, банкрутства або санації;

– низький рівень заробітної плати в окремих галузях економіки;

– порушення соціальних і трудових прав найманих працівників у зв’язку із встановленням нових або зміною існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, зокрема, в ході реструктуризації, приватизації тощо.

Порівняльний аналіз динаміки кількості колективних трудових спорів та вимог найманих працівників свідчить про відсутність тенденції до зменшення або збільшення їх кількості, проте досить чітко можна простежити певну циклічність в динаміці виникнення спорів, часовий інтервал якої становить 4 роки.

Найбільша кількість колективних трудових спорів мала місце у 1999-2001, 2005 та 2009 роках. Враховуючи, що наявність підприємств, на яких мають місце вагомі передумови для виникнення конфлікту (тривала заборгованість із виплати заробітної плати, недотримання термінів виплати поточної заробітної плати, незабезпечення гідних умов праці, невиконання колективного договору тощо), залишається значною упродовж всього періоду, що вивчається, такі рівномірні сплески зростання КТС можна пов’язати із підвищенням політичної активності.

 Одним із найсуттєвіших стримуючих факторів, які гальмують трансформацію конфліктної ситуації в колективний трудовий спір, є відсутність в трудовому колективі лідерів або достатньо активних ініціативних груп, які можуть взяти на себе організаційні питання вступу в колективний трудовий спір. Вплив політичних подій призводить, по-перше, до підвищення рівня протестної активності працівників в цілому, які розуміють, що саме в цей період їхні дії по захисту своїх прав можуть бути найбільш результативними; по-друге, на тлі політичних подій в колективах часто проявляються лідери, які пов’язані із певними політичними партіями і всебічно зацікавлені в максимальному привертанні уваги до ситуації, яка склалася на підприємстві, в установі, організації.

Аналізуючи показники виникнення колективних трудових спорів упродовж 1999-2010 років та 9 місяців 2011 року, слід зауважити, що їх кількість не в повній мірі відповідає дійсному рівню напруженості в соціально-трудових відносинах.Кількість колективних трудових спорів залишається невеликою через ряд стримуючих факторів:

– неготовність найманих працівників до тривалої цілеспрямованої роботи в рамках врегулювання колективного трудового спору, налаштованість на застосування "гучних" акцій протесту;

– відсутність у колективах лідерів, які можуть взяти на себе організаційні питання вступу в колективний трудовий спір;

– побоювання втратити роботу в умовах обмеженого працевлаштування;

– недостатній рівень правової культури;

– неврегульованість окремих питань, насамперед, відповідальності за порушення положень Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" в чинному законодавстві, відсутності механізму примусового виконання рішень примирних органів.

 З метою виявлення та узагальнення причин виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) НСПП був проведений ретельний аналіз вимог найманих працівників у розрізі років згідно з Класифікатором вимог, висунутих найманими працівниками, профспілкою у колективних трудових спорах (конфліктах) з питань, визначених статтею 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Із загальної кількості вимог найманих працівників (4216) питому вагу (53,5%) мають вимоги щодо невиконання вимог законодавства про працю; значний відсоток (30,5%) припадає на вимоги щодо виконання колективного договору, угоди; набагато менше найманими працівниками висувалися вимоги щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту (13,3%) та укладення або зміни колективного договору, угоди (2,7%). Така тенденція зберігаєтьсяз моменту існування Служби.

Класифікація вимог найманих працівників у колективних трудових спорах (за роками виникнення)

 

Кількість зареєстрованих вимог, з них щодо:

 
 

Роки

Встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту

Укладення або зміни колективного договору, угоди

Виконання колективного договору, угоди, або окремих їх положень

Невиконання вимог законодавства про працю

Разом

 

1999

35

17

54

582

688

 

2000

48

4

282

242

576

 

2001

113

18

136

298

565

 

2002

34

5

124

197

360

 

2003

38

3

96

118

255

 

2004

33

7

47

87

174

 

2005

85

24

115

182

406

 

2006

49

11

65

117

242

 

2007

36

4

52

52

144

 

2008

19

12

72

86

189

 

2009

22

3

90

115

230

 

2010

22

4

75

88

189

 

2011

27

2

77

92

198

 

РАЗОМ

561

114

1285

2256

4216

 

 

Вивчення вимог найманих працівників у розрізі років за їх змістом дозволило визначити основні чинники, що спонукали найманих працівників до висунення вимог, з якими безпосередньо пов'язано виникнення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин.

Аналізуючи дані таблиці можна виділити наступні особливості в структурі висунутих найманими працівниками вимог упродовж 1999-2010 років та 9 місяців 2011 року: найбільша питома вага (37,4%) у загальній кількості вимог найманих працівників припадає на вимоги щодо погашення заборгованості із виплати заробітної плати; вимоги щодо своєчасної виплати поточної заробітної плати складають 17,4% і найменший відсоток – 7,9% мають вимоги щодо умов оплати праці.

Аналіз висунутих найманими працівниками вимог у розрізі років свідчить, що на початку функціонування Служби вимоги, в основному, стосувалися погашення заборгованості із заробітної плати та її своєчасної виплати. З роками відсоток вимог щодо погашення боргів найманим працівникам поступово зменшувався – з 49,7% у 1999 році до 21,5% у 2007 році. На це вплинув факт значного погашення заборгованості із виплати заробітної плати у 2005-2007 роках, особливо на підприємствах вугільної галузі. Однак у 2008-2009 роках, з початком у країні фінансово-економічної кризи, на перший план знову виходять вимоги щодо погашення боргів найманим працівникам (33,0%). Аналогічна ситуація простежується і стосовно вимог найманих працівників щодо своєчасної виплати поточної заробітної плати.

 

Роки

щодо погашення заборгованості із виплати зарплати

щодо своєчасної виплати поточної зарплати

щодо підвищення рівня зарплати

щодо умов оплати праці

щодо охорони праці

інші вимоги

Всього вимог

1999

342

168

20

12

35

111

688

2000

276

121

28

23

24

104

576

2001

250

119

31

28

53

84

565

2002

148

67

15

33

38

59

360

2003

71

42

30

20

43

49

255

2004

56

24

18

10

11

55

174

2005

93

55

52

56

52

98

406

2006

65

39

32

11

17

78

242

2007

31

19

28

23

24

19

144

2008

62

15

15

37

14

46

189

2009

76

26

14

37

13

64

230

2010

58

19

30

16

19

47

189

2011

51

22

36

25

16

48

198

Разом

1579

(37,4%)

736

(17,4%)

349

(8,3%)

331

(7,9%)

359

(8,5%)

862

(20,5%)

4216

 

У 2010 році економічна ситуація на підприємствах дещо покращилась, це вплинуло на те, що наймані працівники вимагали у роботодавців не тільки своєчасно виплачувати винагороду за працю, а й забезпечити її гідний рівень – відсоток вимог щодо підвищення рівня заробітної плати зростає: від 3,0% у 1999 році майже до 20,0% у 2010 році.

Упродовж всього періоду діяльності Служби також значна кількість вимог найманих працівників стосувалась питань охорони праці.

Аналіз НСПП стану соціально-трудових відносин у колективах підприємств, установ та організацій засвідчив, що одним з факторів ускладнення відносин між власниками та найманими працівниками нерідко є слабка, а в ряді випадків незадовільна організація охорони праці, недотримання вимог техніки безпеки, виробничий травматизм, професійні захворювання тощо.

Типовими причинами порушення вимог чинного законодавства з питань охорони праці на підприємствах, в установах та організаціях є:

– допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці в установленому порядку, відсутність дозволів на виконання робіт з підвищеною небезпекою;

– несвоєчасне проходження медичного огляду працівниками певних професій у відповідності до нормативних документів Міністерства охорони здоров'я України;

– невиконання вимог інструкцій з охорони праці, відсутність інструкцій або недоліки в розроблених інструкціях з охорони праці;

– неякісне проведення інструктажу, відсутність відповідної професійної підготовки у посадових осіб, що керують роботами підвищеної безпеки та у працівників, які зайняті на роботах підвищеної безпеки;

– порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, машин, механізмів, певні конструктивні недоліки засобів виробництва;

– незастосування засобів індивідуального захисту, незадовільний стан виробничого середовища;

– відсутність розділу "Охорона праці" в колективних договорах.

Упродовж 1999-2010 років та 9 місяців 2011 року було вирішено та знято з реєстрації 1592 колективних трудових спори (94,4% від загальної кількості зареєстрованих спорів) та 3972 вимоги (94,2% від загальної кількості зареєстрованих вимог), висунутих найманими працівниками, профспілками у колективних трудових спорах з питань, визначених статтею 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Аналіз показав, що за тривалістю перебування на обліку НСПП спори розподілялись таким чином:

59,0% КТС було вирішено в термін до 1 року;

23,9% – від 1 до 2 років;

9,2% – від 2 до 3 років;

2,3% – понад 3 років.

За рівнями кількість вирішених НСПП колективних трудових спорів розподілялась таким чином: на національному рівні – 3, на галузевому – 10, на територіальному – 64, на виробничому – 1515.

Упродовж 2006-2010 років та 9 місяців 2011 року в результаті заходів, здійснених НСПП у ході сприяння вирішенню колективних трудових спорів, погашено заборгованість із виплати заробітної плати, що була основною причиною виникнення колективних трудових спорів у сумі                                        2 млрд. 66 млн. 200,0 тис. грн., що становить 71,3% від загальної суми боргу (2 млрд. 899 млн. 300,0 тис. грн.).

Найбільший відсоток із загальної кількості вирішених вимог (3972) склали вимоги найманих працівників, які виникли у зв’язку з розбіжностями щодо невиконання вимог законодавства про працю (54,5%); вимоги щодо виконання колективного договору, угоди становлять (29,2%); вимоги щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту (13,6%); укладення або зміни колективного договору, угоди (2,7%).

Класифікація вирішених вимог найманих працівників у колективних трудових спорах (за роками виникнення)

 

Кількість вирішених вимог, з них щодо:

 
 

Роки

Встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту

Укладення або зміни колективного договору, угоди

Виконання колективного договору, угоди, або окремих їх положень

Невиконання вимог законодавства про працю

Разом

 

1999

35

17

54

582

688

 

2000

48

4

282

242

576

 

2001

111

18

135

298

562

 

2002

34

5

124

197

360

 

2003

36

3

89

113

241

 

2004

33

7

47

87

174

 

2005

85

24

115

182

406

 

2006

49

11

58

115

233

 

2007

33

4

46

47

130

 

2008

18

9

62

81

170

 

2009

21

3

69

97

190

 

2010

17

3

50

69

139

 

2011

20

30

53

103

 

РАЗОМ

540

108

1161

2163

3972

 

 

НСПП постійно ведеться робота по здійсненню заходів, спрямованих на посилення взаємодії сторін соціально-трудових відносин в процесі врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів), налагодження конструктивного діалогу. Велике значення приділяється своєчасному наданню роз'яснень сторонам колективних трудових спорів, постійному правовому супроводу примирних процедур, що дозволяє вести процес вирішення конфлікту у відповідності із встановленою законодавством процедурою згідно Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Практика роботи НСПП свідчить, що найчастіше сторони віддають перевагу роботі примирної комісії, незалежно від того, які вимоги висунуті найманими працівниками: стосовно укладення нового колективного договору або виконання положень діючого, з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту або через невиконання вимог законодавства про працю. На сьогодні найактуальнішою залишається вимога найманих працівників щодо погашення боргів із виплати заробітної плати, а підприємства, по яких зареєстровані колективні трудові спори, як правило, перебувають у складному фінансово-економічному стані. Тому безоплатність процедури роботи примирної комісії спрацьовує як визначальний фактор. Важливим є і те, що рішення примирної комісії, згідно із вимогами закону, має обов’язкову силу. Крім того, саме ця процедура дозволяє сторонам сісти за стіл переговорів, вишукати компромісні рішення, досягти домовленості про виконання вимог найманих працівників, обумовити спільне здійснення заходів, які можуть задовольнити обидві сторони.

Упродовж 13 років діяльності Службою було проведено 5616 примирних процедур, спрямованих на сприяння вирішенню колективних трудових спорів між найманими працівниками та роботодавцями, зокрема 3545 узгоджувальних зустрічей, 1270 засідань примирних комісій та 748 засідань трудових арбітражів.

Упродовж останніх років створена добра практика співпраці фахівців Національної служби посередництва і примирення, її відділень в АР Крим та областях із центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об'єднаннями, об'єднаннями роботодавців, сторонами соціально-трудових відносин.

Здобутий досвід врегулювання колективних трудових спорів, конфліктів, вирішення надзвичайно складних суспільних проблем цивілізованим шляхом за столом переговорів дозволяє НСПП сьогодні проаналізувати не лише ті спільні дії, які дають бажані, потрібні результати, а й ті, що потребують доопрацювань або принципових змін.

Яскравим прикладом ролі активної позиції сторін при вирішенні розбіжностей є реєстрація Національною службою посередництва і примирення 21 липня 2006 року колективного трудового спору на національному рівні між Федерацією профспілок України та Кабінетом Міністрів України.

Вперше в історії України колективний трудовий спір на національному рівні пройшов усі стадії примирних процедур, зокрема, було проведено шість засідань примирної комісії та шість засідань трудового арбітражу. Внаслідок чого 25 жовтня 2006 року було підписано Угоду про спільні дії щодо вирішення колективного трудового спору між ФПУ та Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до прикінцевих положень Угоди між ФПУ та Кабінетом Міністрів України сторони спору щоквартально інформували НСПП про стан виконання вимог Федерації.

Уряд своїм дорученням від 23 листопада 2006 року № 40637/6/1-06 доручив центральним та місцевим органам виконавчої влади виконання рішень трудового арбітражу та зазначеної Угоди, стан виконання яких перебував на контролі НСПП до остаточного вирішення спору.

Ще до прикладу, спір на національному рівні між Федерацією професійних спілок та Кабінетом Міністрів України був зареєстрований розпорядженням Національної служби посередництва і примирення  від 02 березня 2009 року.

У процесі сприяння врегулюванню зазначеного спору за участі Служби було проведено 5 узгоджувальних зустрічей сторін спору, 6 засідань примирної комісії, 5 засідань трудового арбітражу.

У ході проведення примирних процедур у взаємодії зі сторонами спору, а це, зокрема, проведені засідання примирної комісії, було досягнуто таких результатів: із зареєстрованих 12 вимог примирною комісією було прийнято рішення щодо задоволення 5 вимог із 6 винесених на розгляд.

Наступним кроком по вирішенню даного спору, за рекомендацією НСПП, стало за угодою сторін створення трудового арбітражу, у роботі якого взяли участь як представники сторін спору, так і трудові арбітри Національної служби посередництва і примирення. Результатом проведеної роботи трудового арбітражу по розгляду 6 вимог стало прийняття відповідних рішень по 5.

За Угодою сторін трудовий арбітраж прийняв рішення щодо необов'язкового характеру його виконання (це перший і один з основних чинників, які заважали вирішенню спору).

У ході проведення примирних процедур, з метою затягування вирішення спору по суті, КМУ звернувся до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" стосовно розуміння змісту і обсягу понять "сторони соціально-трудових відносин" і "сторони колективного трудового спору (конфлікту) на національному рівні", намагаючись призупини дії ФПУ щодо вирішення спору.

Унаслідок чого 25 травня 2009 року до НСПП надійшло повідомлення Конституційного Суду України від 08 травня 2009 року про Конституційне подання Кабінету Міністрів України.

Крім того, Конституційний Суд України звернувся з проханням висловити НСПП свою правову позицію щодо питань, порушених Кабінетом Міністрів України.

Після надання Службою відповідних роз’яснень, Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 03 червня 2009 року відмовила КМУ у відкритті Конституційного провадження у справі.

Але через певний час після розгляду подання на пленарному засіданні Конституційний Суд України ухвалив рішення про відкриття Конституційного провадження у даній справі (з обговорення цих питань відбувались зустрічі з ФПУ та КМУ).

14 жовтня 2009 року Федерація професійних спілок України звернулася до НСПП з інформацією, що Кабінет Міністрів України ухиляється від укладання Угоди "Про здійснення конкретних заходів на виконання рішень примирної комісії та трудового арбітражу" та з проханням сприяти у вирішенні колективного трудового спору між ФПУ та КМУ.

Проте, з метою всебічного та об'єктивного аналізу ходу вирішення колективного трудового спору та надання обґрунтованих рекомендацій НСПП звернулася до Кабінету Міністрів України про надання відповідної інформації про стан виконання рішень примирних органів.

Кабінет Міністрів України листом від 26 жовтня 2009 року разом з інформацією щодо стану виконання рішень примирних органів повідомив Національну службу про те, що ухвалою Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі за Конституційним поданням Кабінету Міністрів України.

Але, враховуючи конфліктогенну ситуацію, що склалася на той час у державі, а саме: погіршення соціально-економічного становища працівників через зниження рівня життя внаслідок зростання заборгованості із виплати заробітної плати, що спричиняло виникнення великої кількості колективних трудових спорів (до відома: у 2009 році НСПП сприяла вирішенню 177 колективних трудових спорів, з яких упродовж року виникло 76,                           у 2010 – 160 та 64 відповідно; крім цього, у 2009 році Служба сприяла врегулюванню 12 страйків та 108 акцій соціального протесту, у 2010 році – 26 та 48 відповідно), НСПП продовжила сприяти вирішенню даного колективного трудового спору.

Завдяки спільним діям ФПУ та КМУ і сприянню НСПП врегулюванню колективного трудового спору та знаходженню виваженого рішення, 20.06.2011 року була підписана Угода, відповідно до якої спір як вирішений був знятий з реєстрації НСПП.

Станом на 01.10.2011 року у стадії вирішення залишилось 95 колективних трудових спорів, з яких: на галузевому рівні – 2, на територіальному – 5, на виробничому – 88.

Нині НСПП сприяє вирішенню 2 колективних трудових спорів на галузевому рівні.

Показником масштабності невирішених проблем, які продовжують стояти перед вугільною галуззю в цілому і більшістю вугільних підприємств зокрема, став вступ у 2003 році Профспілки працівників вугільної промисловості України у колективний трудовий спір з Міністерством палива та енергетики України (нині Міністерством енергетики та вугільної промисловості України), зареєстрований розпорядженням НСПП від 14.03.2003 року.

Профспілкою працівників вугільної промисловості було висунуто 9 вимог, з них:

– 1 вимога стосувалась погашення заборгованості із виплати заробітної плати;

– 1 вимога щодо своєчасності виплати поточної заробітної плати;

– 1 вимога стосувалась збільшення тарифних ставок та посадових окладів;

– 1 вимога щодо реорганізації підприємств;

– 1 вимога стосовно забезпечення працівників галузі побутовим вугіллям;

– 4 вимоги стосувались: забезпечення виконання ряду статей соціального характеру, передбачених статтею 43 Гірничого закону України, питань ліквідації підприємств галузі, забезпечення щомісячних стовідсоткових розрахунків за отриману вугільну продукцію, відвантажену шахтами за вимогами Мінпаливенерго України, та погашення до кінця 2003 року цими споживачами, які одержують кошти за розподілом Мінпаливенерго України, заборгованості по оплаті за отриману вугільну продукцію, що склалась станом на 01.01.2003 року.

 

Динаміка кількості колективних трудових спорів, які залишилися невирішеними станом на 01.10.2011 року, за роками виникнення

 

 

Кількість зареєстрованих колективних трудових спорів

Вирішено колективних трудових спорів

Колективні трудові спори, які залишилися невирішеними

кількість

у % до зареєстрованих КТС

кількість

у % до зареєстрованих КТС

РАЗОМ

1687

1592

94,4

95

5,6

1999 рік

421

421

100,0

0

0,0

2000 рік

248

248

100,0

0

0,0

2001 рік

217

215

99,1

2

0,9

2002 рік

118

118

100,0

0

0,0

2003 рік

79

77

97,5

2

2,5

2004 рік

63

63

100,0

0

0,0

2005 рік

118

118

100,0

0

0,0

2006 рік

90

88

97,8

2

2,2

2007 рік

49

45

91,8

4

8,2

2008 рік

72

65

90,3

7

9,7

2009 рік

76

60

78,9

16

21,1

2010 рік

64

47

73,4

17

26,6

2011 рік

72

27

37,5

45

62,5

 

Ще одна вимога стосувалась забезпечення підприємств вугільної промисловості коштами з державного бюджету, що передбачені для вугільної промисловості Законом України "Про державний бюджет України на 2003 рік".

З метою вирішення колективного трудового спору між сторонами, відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування при сприянні Національної служби посередництва і примирення, відповідно до вимог Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" було проведено 6 засідань примирної комісії та 3 засідання трудового арбітражу.

У результаті проведених примирних процедур п'ять з дев'яти вимог були вирішені та зняті з реєстрації.

На даний час залишаються невирішеними 2,3,4 та частина 9 вимоги.

У серпні поточного року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України звернулося з листом до ЦК Профспілки працівників вугільної промисловості України з пропозицією зняти третю та четверту вимоги у колективному трудовому спорі, як такі, що вирішені.

Стосовно третьої вимоги було зазначено, що станом на 01.08.2011 року заборгованість із виплати заробітної плати працівникам 10 вугледобувних підприємств галузі відсутня.

Щодо четвертої вимоги спору зазначалося, що після прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", відповідно до якого мінімальна заробітна плата встановлена на рівні прожиткового мінімуму, цей пункт Генеральної угоди вважається виконаним. Також під час переговорів з галузевими профспілками планувалося внести відповідні зміни до Галузевої угоди щодо скасування коефіцієнту.

Зі свого боку ЦК Профспілки працівників вугільної промисловості України вважає передчасним розгляд питання щодо зняття з реєстрації третьої та четвертої вимог згаданого спору до кінця поточного року.

На даний час спір знаходиться в стадії вирішення.

Також у стадії вирішення знаходяться 8 колективних трудових спорів на виробничому рівні, зареєстрованих на підприємствах вугільної промисловості Донецької області, з яких довготривалими у вирішенні є:

– підрозділи ДП "Красноармійськвугілля" (м. Димитров), спір знаходиться на реєстрації з 2001 року, на сьогодні термін вирішення становить 10 років 6 місяців. Крім того, на підприємстві у 2007 році виник другий спір, який знаходиться в стадії вирішення понад 4 роки;

– підрозділи ДП "Селидіввугілля" (м. Селидове), спір зареєстровано у 2003 році, знаходиться у стадії вирішення 8 років 6 місяців;

– ДП "Шахта ім. М.Горького" (м. Донецьк), спір знаходиться у стадії вирішення 4 роки 10 місяців (з 2006 р). Упродовж 2006-2011 років у зв`язку з виконанням знято з реєстрації 4 вимоги, залишились не виконані 2 вимоги найманих працівників;

– відособлений підрозділ "Шахтоуправління "Трудівське" ДП "ДВЕК" (м. Донецьк) – термін перебування спору в стадії вирішення 4 роки 10 місяців (з 2006 року).

Основними причинами тривалого незадоволення вимог найманих працівників, що стали причиною виникнення колективних трудових спорів на підприємствах вугільної промисловості, є складний фінансовий стан галузі, який залежить від обсягів фінансування із державного бюджету. З кожним роком обсяги фінансування зменшуються і задовольнити вимоги найманих працівників щодо виконання положень колективних договорів, галузевої та регіональної угод, Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", в тому числі і з питання введення нових умов оплати праці у відповідності до рівня мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та застосуванням підвищуючих коефіцієнтів, на обласному рівні сьогодні немає можливості.

НСПП прогнозує, що колективні трудові спори на підприємствах вугільної промисловості і надалі будуть залишатися довгостроковими по термінах вирішення.

Ще один приклад з діяльності НСПП щодо сприяння вирішенню КТС на галузевому рівні, у грудні 2001 року Центральний комітет Професійної спілки працівників охорони здоров'я України, занепокоєний соціально-економічною ситуацією в галузі, представляючи інтереси найманих працівників закладів охорони здоров'я висунув ряд вимог до Міністерства охорони здоров'я України та Кабінету Міністрів України. З метою налагодження соціального діалогу між сторонами соціально-трудових відносин, у відповідності до частини шостої статті 15 та положень статей 3 і 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", розпорядженням Національної служби посередництва і примирення 25 грудня 2001 року був зареєстрований колективний трудовий спір на галузевому рівні між найманими працівниками охорони здоров'я України та Міністерством охорони здоров'я України за № 130-01/00-Г та 9 вимог, зокрема щодо підвищення рівня оплати праці, умов оплати праці, надання найманим працівникам закладів охорони здоров'я соціальних гарантій пов’язаних як з виконанням професійної діяльності, так і за особливий характер праці в охороні здоров'я.

Примирна комісія, утворена у відповідності до положень статті 8 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", упродовж 2002-2003 років, в результаті проведених примирних процедур спільно з органами виконавчої влади України та представницьким органом найманих працівників прийняла узгоджені рішення щодо задоволення 7 вимог найманих працівників.

В той же час, сторони соціального діалогу не дійшли згоди стосовно вимоги найманих працівників щодо зміни існуючих соціально-економічних умов праці працівників закладів охорони здоров'я України шляхом підвищення заробітної плати медичним працівникам відповідно до пункту "ж" статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України" і врегулювання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Головна причина тривалого не врегулювання колективного трудового спору між сторонами соціального діалогу – невиконання Міністерством охорони здоров'я, Міністерством фінансів України та Міністерством соціальної політики рішень трудового арбітражу і доручень Кабінету Міністрів України.

Представницький орган найманих працівників вважає неприйнятним пропозиції профільного міністерства та Міністерства соціальної політики України щодо рівня оплати праці працівникам закладів охорони здоров'я, оскільки за єдиною тарифною сіткою базовий посадовий оклад є нижчий від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законами України "Про Державний бюджет України", що порушує положення статті 96 Кодексу Законів про працю України, статті 3 та 6 Закону України "Про оплату праці".

 

Динаміка кількості вимог найманих працівників у колективних трудових спорах, які залишилися невирішеними

станом на 01.10.2011 року, за роками виникнення

 

 

Кількість зареєстрованих вимог

Вирішено вимог

Вимоги, що залишились невирішеними

Кількість

у % до зареєстрованих вимог

кількість

у % до зареєстрованих вимог

РАЗОМ

4216

3972

94,2

244

5,8

1999 рік

688

688

100,0

0

0,0

2000 рік

576

576

100,0

0

0,0

2001 рік

565

562

99,5

3

0,5

2002 рік

360

360

100,0

0

0,0

2003 рік

255

241

94,5

14

5,5

2004 рік

174

174

100,0

0

0,0

2005 рік

406

406

100,0

0

0,0

2006 рік

242

233

96,3

9

3,7

2007 рік

144

130

90,3

14

9,7

2008 рік

189

170

89,9

19

10,1

2009 рік

230

190

82,6

40

17,4

2010 рік

189

139

73,5

50

26,5

2011 рік

198

103

52,0

95

48,0

 

Професійна спілка працівників охорони здоров'я України була незадоволена ухвалою Уряду України законопроекту "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я", зокрема до пункту "ж" статті 77 вказаного Закону, та погрожувала організацією масових акцій соціального протесту.

Досвід роботи НСПП свідчить, що результативність вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) у значній мірі залежить від ряду факторів: наявної правової бази, здійснення кваліфікованого та юридично обґрунтованого правового супроводу вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, толерантності, неупередженості, вмілого застосування нових форм і методів роботи, залучення до врегулювання колективних трудових спорів зацікавлених органів, використання усіх передбачених законодавством засобів для врегулювання конфліктів.

Випадки повторного звернення до НСПП з метою реєстрації колективного трудового спору та сприяння у його вирішенні свідчить про факт ефективності практики застосування найманими працівниками процедури вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Можна зробити висновок, що успішно вирішивши один раз колективний трудовий спір, сторони у разі виникнення нових розбіжностей звертаються до процедури вирішення колективного трудового спору знову.

Так, основною причиною повторного виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах Дніпропетровської області (Державна холдингова компанія "Павлоградвугілля" – 4 колективних трудових спори; ПАТ "Євраз Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" – 5 спорів; ВАТ "Завод "Дніпропрес" – 6 спорів) є результативність при вирішенні попередніх конфліктних питань, які виникали між найманими працівниками та адміністрацією підприємств області.

Виникнення чотирьох колективних трудових спорів на Запорізькому комунальному підприємстві міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" (м. Запоріжжя) було викликане тривалим не вирішенням фінансових проблем. Несвоєчасне, неповне та недостатнє фінансування субвенцій за надані послуги пільгового проїзду окремих категорій громадян, не конкурентоспроможність на ринку перевезення пасажирів, застарілість рухомого складу поставили це підприємство в скрутне становище.

Основними причинами, які викликали виникнення колективних трудових спорів на даному підприємстві, стали борги із виплати заробітної плати та несвоєчасна і неповна виплата поточної заробітної плати.

Аналіз колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах Луганської області, які виникли упродовж 1999-2010 років та 9 місяців 2011 року, свідчить, що найбільш проблемними підприємствами області є такі державні вугільні підприємства – ДП "Луганськвугілля" та ДП "Донбасантрацит".

Упродовж періоду, що аналізується, на ДП "Луганськвугілля" у різні роки виникло 14 колективних трудових спорів. Найбільша кількість спорів на підприємстві припадає на 2003 рік – 6 КТС. Слід зазначити, що із загальної кількості спорів по підприємству найбільша питома вага припадає на структурний підрозділ підприємства – шахту "Ніканор-Нова".

На другому проблемному підприємстві – ДП "Донбасантрацит" виникло 9 КТС.

На двох вугільних підприємствах області: ДП "Первомайськвугілля" та ДХК "Антрацит" у період 1999-2010 роки та 9 місяців 2011 року виникло по 5 спорів.

 Кількість колективних трудових спорів за рівнями та в розрізі видів економічної діяльності, які залишилися невирішеними станом на 01.10.2011 року

 

 

Виробни-чий рівень

Територіаль-ний рівень

Галузе-вий рівень

Національ-ний рівень

РАЗОМ

РАЗОМ

88

5

2

0

95

Промисловість

56

1

1

 

58

Добувна промисловість

18

1

1

 

20

Добування паливно-енергетичних корисних копалин

16

1

1

 

18

з них добування вугілля, лігніту і торфу

16

1

1

 

18

Добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних

2

 

 

 

2

Переробна промисловість 

34

 

 

 

34

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

2

 

 

 

2

Виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів

1

 

 

 

1

Целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність

3

 

 

 

3

Хімічне виробництво

2

 

 

 

2

Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції

1

 

 

 

1

Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

3

 

 

 

3

Виробництво машин та устаткування

13

 

 

 

13

Виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування

5

 

 

 

5

Виробництво транспортних засобів та устаткування

4

 

 

 

4

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

4

 

 

 

4

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

1

 

 

 

1

Будівництво

6

 

 

 

6

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

3

 

 

 

3

Діяльність транспорту та зв'язку

10

 

 

 

10

діяльність наземного транспорту

7

 

 

 

7

з них міськелектротранспорту

4

 

 

 

4

діяльність авіаційного транспорту

2

 

 

 

2

додаткові транспортні послуги та допоміжні операції

1

 

 

 

1

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям

5

1

 

 

6

Освіта

 

3

 

 

3

Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги

1

 

1

 

2

Житлово-комунальне господарство

1

 

 

 

1

Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту

5

 

 

 

5

 

Можна зробити висновок, що причини неодноразового виникнення спорів на одному підприємстві у кожному конкретному випадку різні, однак, можливо визначити основні з них.

По-перше, слід відрізняти випадки, коли не перший раз вступають у спір наймані працівники одного трудового колективу. У цьому випадку основними причинами повторного виникнення спору є:

– позитивне вирішення попереднього спору;

– розширення спектру вимог.

Часто ці дві причини поєднуються, оскільки, враховуючи позитивне вирішення попереднього спору, наймані працівники вступають у новий, однак, кількість вимог зростає.

Другий випадок, коли на одному підприємстві вступають у спір наймані працівники різних структурних підрозділів. У цьому випадку основні причини:

– позитивний досвід вирішення розбіжностей трудового колективу іншого структурного підрозділу;

– різне ставлення адміністрації підприємства до окремих структурних підрозділів;

– пасивність профспілкового лідера на рівні підприємства, з одного боку, та спроможність профспілкового лідера у структурній одиниці організувати формування вимог і збір підписів найманих працівників, – з іншого.

Колективні трудові спори на одному із найбільш проблемних підприємств Миколаївської областідержавному підприємстві "Суднобудівний завод імені 61 комунара" виникали як між найманими працівниками і адміністрацією всього підприємства, так і окремих його структурних підрозділів: у 2000 та 2010 роках – по 1 спору, у 2004, 2008 і 2009 роках – по 2 спори.

Основними вимогами найманих працівників були погашення заборгованості із виплати заробітної плати та її своєчасна виплата; виплата компенсації частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати; встановлення тривалості робочого тижня відповідно до положень колективного договору.

Проблемними підприємствами Одеської області, де зареєстровано декілька спорів на одному підприємстві, є: ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та Чорноморська центральна басейнова клінічна лікарня на водному транспорті.

Зокрема, на ДП "Іллічівський морський торговельний порт" було зареєстровано 4 колективних трудових спори: 2 – у 2001 та 2 – у 2005 роках.

Виникнення декількох колективних трудових спорів на підприємстві спричинило тривале невиконання адміністрацією підприємства вимог галузевої угоди.

До проблемних підприємств Харківської області, на яких зареєстровано два і більше спорів, розмежованих у часі, відносяться:

– ДП "Завод ім. В.О. Малишева" (11 КТС: 5 – у 2005 та 6 – у 2009 роках);

– Первомайське ДП "Хімпром" (6 КТС: 3 – у 2001, 1 – у 2003 та 2 – у 2006 роках);

– ВАТ "Чугуївська паливна апаратура" (4 КТС: по 1 спору – у 2004 та 2005 роках та 2 – у 1999 році).

Виникнення декількох спорів на одному підприємстві одночасно, або у близький період часу, відбувається, як правило, внаслідок того, що найманим працівникам зручно проводити формування вимог по окремих структурних підрозділах підприємства.

Між тим, повторне звернення найманих працівників до процедури вступу у колективний трудовий спір для захисту своїх прав дає можливість зробити висновок, що працівники підприємств переконалися в ефективності примирних процедур і свідомо обрали колективний шлях для відстоювання своїх прав.

Фахівці Національної служби посередництва і примирення забезпечують повний правовий супровід колективних трудових спорів (конфліктів), беруть участь на всіх етапах їх врегулювання, у т.ч. і під час проведення найманими працівниками акцій соціального протесту. Нерідко саме завдяки своєчасно наданими фахівцями НСПП роз’ясненнями та консультаціями, вдається ввести протестні дії найманих працівників у правове русло.

Проведений аналіз рівня протестної активності найманих працівників підприємств, де зареєстровані колективні трудові спори, свідчить про поступовий перехід від відкритої конфронтації до заходів з метою привернення уваги до проблем, які склалися на підприємстві. Проте, головна причина, яка спонукає найманих працівників до застосування акцій соціального протесту, – порушення власниками законодавства про працю, зокрема, ст. 115 Кодексу законів України про працю та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", упродовж останніх 13 років лишається незмінною.

Значна кількість акцій соціального протесту, насамперед страйків, на підприємствах, де НСПП зареєстровано колективні трудові спори, зафіксована у 1999 році, що було викликано стрімким погіршенням їх фінансово-економічного стану, знеціненням трудових доходів, масштабного скорочення робочих місць, систематичних затримок з виплати заробітної плати.

Практика свідчить, що не завжди в результаті проведення страйку або акції соціального протесту повністю виконуються вимоги найманих працівників. Іноді вони виконуються частково, що змушує найманих працівників знов-таки вдаватися до рішучих кроків у відстоюванні своїх інтересів. Так, у 2001 році наймані працівники холдингової компанії "АвтоКрАЗ" (м. Кременчук Полтавської області) 6 разів призупиняли свою роботу, вимагаючи погашення заборгованості із виплати заробітної плати.

 Починаючи з 2002 року, зменшення кількості акцій протесту зумовлене активним запровадженням системи цивілізованого правового вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин за столом переговорів. Зокрема, це стосується страйків, так як Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" встановив порядок проведення страйку та визначив відповідальність за організацію страйку, визнаного судом незаконним, що значно поліпшило ситуацію. Розв’язання трудових конфліктів шляхом спільного діалогу між сторонами СТВ за сприяння НСПП дозволило суттєво зменшити кількість страйків, як крайнього засобу захисту прав найманих працівників.

Проте, слід зауважити, що навіть будучи обізнаними з вимогами законодавства, наймані працівники не завжди діють відповідно. Досить часто наймані працівники продовжують вважати оголошення страйку за найефективніший та дієвий засіб привернути увагу до своїх вимог, віддають перевагу "гучним" акціям протесту замість кропіткої роботи за столом переговорів.

Так, у 2009 році на двох приватних вугільних підприємствах Луганської області: ВП "Шахтодільниця №1" ГТОВ фірма "Практик"              (м. Кіровськ) і ЗАТ "Янівське" (смт Княгинівка м. Красний Луч), НСПП було зареєстровано колективні трудові спори.

Фахівцями НСПП, в межах компетенції, надавались відповідні консультації та методична допомога сторонам соціального діалогу, вирішення розбіжностей було введено в правове русло, проходили примирні процедури. На жаль, наймані працівники, не дотримувались рекомендацій НСПП та вирішили, що застосування протестних дій дозволить прискорити врегулювання проблемних питань. Керівники вищезазначених підприємств звернулися з позовною заявою до суду про визнання страйку незаконним. Це стало прикладом захисту своїх інтересів не тільки найманими працівниками, але й роботодавцями, а також визначило межі відповідальності найманих працівників за організацію страйку всупереч вимог чинного законодавства.

Високою протестною активністю відзначився 2009 рік – наймані працівники підприємств, де НСПП зареєстровано колективні трудові спори, провели 13 страйків та взяли участь у 42 акціях соціального протесту.

У 2010 році значно загострився стан соціально-трудових відносин у колективах підприємств міського електричного транспорту, значна кількість трудових колективів призупиняла свою роботу до повного вирішення питання із виплати заборгованої заробітної плати. Оперативне втручання органів виконавчої влади дозволило в короткий термін зняти соціальну напругу.

З метою недопущення незаконних проявів протестної активності найманих працівників та своєчасного інформування органів державної влади про загострення стану соціально-трудових відносин задля швидкого знаходження компромісних рішень, які дозволять знизити рівень протестної активності, НСПП постійно відслідковує стан соціально-трудових відносин на підприємствах.

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що не зважаючи  на достатньо високий рівень протестної активності, який спостерігався на підприємствах, де НСПП зареєстровані колективні трудові спори, після взяття у липні 2010 року під особливий контроль Президента України ситуації з невиплатою заробітної плати найманим працівникам, спостерігається стрімке скорочення кількості акцій соціального протесту на підприємствах, зокрема у січні-вересні поточного року НСПП проведено правовий супровід 7 акцій соціального протесту та 4 страйків та колективних припинень роботи.

Це свідчить про те, що наймані працівники все більш віддають перевагу вирішенню проблемних питань шляхом діалогу, вважаючи переговорний процес найбільш ефективною формою врегулювання конфлікту, а одним з головних мотивів застосування акцій соціального протесту стало намагання найманих працівників привернути увагу відповідних органів влади до проблем на підприємстві.

Здійснений комплексний аналіз причин виникнення на підприємствах, установах, організаціях колективних трудових спорів упродовж 1999-2010 років та 9 місяців 2011 року свідчить, що основною причиною виникнення колективних трудових спорів та загострення соціально-трудових відносин між працівниками та роботодавцями є масові порушення трудового законодавства.

У першу чергу це стосується порушень вимог статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" щодо змісту висунутих найманими працівниками вимог. Не завжди ці вимоги підпадають під предмет трудового спору. Нечітке визначення вимог з самого початку спору призводить до суперечностей щодо віднесення їх до різних категорій і значною мірою ускладнює вибір форми примирних процедур.

Практика роботи НСПП свідчить, що вступ сторін соціально-трудових відносин у колективні трудові спори та їх вирішення шляхом примирних процедур є ефективним засобом розв'язання розбіжностей між сторонами. Тому НСПП першочергову увагу приділяє роз'ясненню та консультаціям з питань застосування сторонами колективних трудових спорів положень Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

У колективних трудових спорах, які виникали за період, що аналізується, найманими працівниками в переважній більшості висувалися вимоги щодо невиконання вимог законодавства про працю в частинах заборгованості із виплати заробітної плати та несвоєчасності її виплати. Проте, по мірі скорочення обсягів заборгованості та кількості підприємств, які її мають, на перший план висуваються вимоги щодо забезпечення продуктивної зайнятості, належних умов та охорони праці тощо.

Незважаючи на зміст вимог, об'єктивні причини в основному залишаються незмінними в часі. Це – невиконання власниками чи уповноваженими ними органами зобов'язань щодо соціальних гарантій внаслідок незадовільного фінансового стану підприємств, установ, організацій, а також не завантаженості виробництва. Суб'єктивними причинами виникнення колективних трудових спорів залишаються несвоєчасне реагування власниками або уповноваженими ними органами на вимоги найманих працівників, порушення ними законодавства про працю, колективні договори.

Разом з тим слід констатувати, що наймані працівники, профспілки та інші органи, уповноважені представляти їх інтереси, не повною мірою використовують законодавство України для колективного захисту прав в сфері трудових відносин. Правова необізнаність сторін, а подекуди пасивність найманих працівників або профспілкових лідерів стримують їх від вступу у колективні трудові спори.

З метою ефективного вирішення колективних трудових спорів, НСПП вважає за необхідне:

місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування:

– повною мірою застосовувати передбачені чинним законодавством України засоби щодо притягнення до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності власників, їх уповноважених представників, які порушують законодавство про оплату праці, про охорону праці, не дотримуються узгоджених графіків погашення заборгованості із виплати заробітної плати тощо;

– при прийнятті рішень, які мають вплив на стан соціально-трудових відносин, у першочерговому порядку враховувати задоволення прав і законних інтересів громадян, сторін соціально-трудових відносин, передбачених Конституцією та іншими законодавчими актами України;

об'єднанням профспілок та роботодавців:

– при виникненні випадків дестабілізації стану соціально-трудових відносин та конфліктних ситуацій перед вступом у спір неухильно дотримуватись положень Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" щодо порядку формування та висунення вимог;

сторонам соціально-трудових відносин:

– найманим працівникам або органам, що уповноважені представляти їх інтереси, у разі проведення роботодавцями дій, не узгоджених з ними, особливо з питань, урегульованих трудовим законодавством, Генеральними, регіональними угодами та колективними договорами, активніше використовувати механізм колективного трудового спору, залучати органи державного нагляду, виконавчої влади, засоби масової інформації з метою сприяння вирішенню ситуації, що склалась;

– активніше запроваджувати на місцях примирні процедури (робота примирних комісій та трудових арбітражів) з метою вирішення колективних трудових спорів, посилення правової захищеності найманих працівників, у відповідності до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

– активніше залучати для участі у засіданнях примирних органів представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, депутатського корпусу, інших зацікавлених представників.

Для ефективного вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та усунення причин їх виникнення необхідна правова поінформованість суб'єктів соціально-трудових відносин, сторін спору та всіх, хто бере участь у врегулюванні конфліктних ситуацій.

НСПП відповідно до покладених на неї завдань і функцій, визначених законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", і надалі вживатиме заходи, у взаємодії з відповідним органами виконавчої влади, щодо стабілізації стану соціально-трудових відносин на підприємствах України та своєчасного вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), сприятиме формуванню соціального діалогу з метою вироблення і реалізації державної, соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин і забезпечення підвищення рівня та якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві.